Вірші Д. Павличка, Музика О.Білаша

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами.
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.

Приспів: Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний то любов, а чорний то журба.

Мене водило безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої сумні і радісні,
Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.

Как юным я сбирался по весне
В наш мир большой далекими путями.
Сорочку мама вышивала мне
И красными, и черными,
И красными, и черными шелками.

Припев: Два цвета я ношу, мои цвета.
Их два на полотне, в душе их тоже два.
Два цвета я ношу, мои цвета.
Цвет красный —то любовь, а черный — грусть-тоска.

Везде всегда течение мое
Опять несло меня к родным порогам.
Переплелись, как мамино шитье.
Печальные и светлые.
Печальные и светлые дороги.

Припев.

Уже в глаза сверкнула седина,
Но не везу я ничего с собою.
Лишь дар твой, мама, сверток полотна,
Где жизнь моя вся вышита,
Где жизнь моя вся вышита тобою.

Припев.